Ми творимо майбутнє

Ви не замітили, що старші люди звикли казати, як швидко збігли їхні роки, як швидко пролетіло життя? А скільки цього справжнього життя було? Коли в середньому робочий день з 9.00 -18.00, а в тижні 7 днів, з яких лише 2 вихідних. В місяць їх лише 8. Небагато нам дістається для особистого життя, роботи, котра до душі, на близьких людей. Мабуть єдиний період, коли ми по-справжньому вільні – наше безтурботне дитинство, яке подарували нам батьки. А дальше навіть не знаєш, як бути. І мені здається, що вся проблема починається з того моменту, коли батьки віддають свого “ололоша” в школу. За ці 11 років він повинен оприділити власне майбутнє. Замітьте, власне, а не те, яке йому пророкують рідні. Тому в школі є три типи учнів: толкові, мудаки і толкові мудаки. Перші ходять на уроки, які їх не цікавлять, або взагалі не ходять, проте завжди при своїй думці, і вчать те, шо вважають за потрібне, цікаве. Для пикладу можу навести власного знаймого. В школі він сидів на останній парті і жахливо вчився. На уроках лише малюв шикарні карикатури на вчителів. Але посутпив куди хотів. Зараз він живе в Києві, відкрив власну картинну галерею. Непогано? Мудаки ж взагалі нічого не вчать, їм байдуже на їхнє майбутнє, надіяться лише на батьків, котрі їх десь прилаштують. А потім все життя їздять сумні невиспані в маршрутці. Толкові мудаки вчать все підряд. Прогинаються під чиюсь думку, вчаться з вибору батьків у престижних вузах. Мають непогані роботи, котрі їх з часом починають бісити, бо задоволення ніякого. Наше майбутнє являється тільки нашим. Не дозволяйте його будувати комусь іншому.
Залишайтесь голодними, залишайтесь безрозсудними. (с)

Залишити коментар